
Геніальний фільм Крістофера Нолана.
Кіно без хепіенду, с заплутаним сюжетом, з неоднозначною моралью. Просто офігенне.
Кароче фільм про тіпа, який нічого не пам’ятає, точніше пам’ятає все до травми і те що було буквально пару хвилин тому. Тобто він може щось робити і тут бац – забув все до моменту коли його травмували.
Але при цьому він умудряється жити, і крім того ще й шукати вбивцю своєї жінки. Юзає записки і фото які допомагають йому зрозуміти наскільки він просунувся в своїх пошуках.
Це кіно навпаки – тобто йдуть відрізки сюжету від майбутнього до минулого. Просто геніально знято.
Крім того доставляє заплутаність сюжету. Я так і незнаю як трактувати декотрі “прояснення” в кінці фільму. Але не буду спойлерити.
А ще герої офігенні, то один чувак добрий, то злий і його треба вбити, то виявляється що він добродушний простачок якого хвилють тільки гроші. Або чувіха, яка сама невинність, допомагає по доброті душевній, а потім виявляється що вона сука ще та
Кароче просто супер.
Фільм 2000-го року, а я подивився його тільки зараз. І мене це пре, я постійно щось таке знаходжу, якісь офігенні фільми. Взагалі помітив, що почав дуже багато всього дивитись, і чим далі тим більш “арт-хаусніше” кіно, яке все важче скачати і т.д.
Зараз в мене на закачці 17 фільмів, при чому майже всі я раніше навіть не чув, але на котрі багато хороших рецензій, хороші рейтинги і т.д.
Так, що я ще дивився останнім часом…
Шосе в нікуди (Lost Highway)
Фільм Девіда Лінча, і тут якби не дивно що фільм – повний маразм
Але це не значить що він поганий.
Хористи (Les Choristes)
Прікольне кінце про інтернат для важких дітей у Франції 49-го року, і як новий викладач там замутив хор. Такий добрий фільм, спокійний, приємно дивитись. Взагалі люблю кіно про старі часи. Всілякі деталі доставляють.


