Я обожнюю копирсатися в інтернет архівах, старих блогах, закинутих спільнотах, інколи в мертвих форумах.
Найбільше кайфу приносять мертві жж-шки, в котрих немає жодного коментаря (або близько до нуля).
Читаєш, і розумієш, що можливо ти єдиний, хто прочитав це крім автора.
От сьогодні я нарив жж-шку якогось чувака зі львову, котрий походу відкинув копита. Тому що в останньому пості (травень 2008) він писав що хворий.
.
Наскільки це захоплююче, можливо я один єдиний у світі можу прочитати ці уривки чужого життя, навіть сам автор вже немає такої змоги…
Андре
Lemberg
mr.psiho
Serjart
Жорстка ти людина. Подобається тобі в лахмітті чужому ритися. І такого не може бути щоб чувак відкинув копита, і з того світу за хостінг плотить чи як?
ЖЖ безкоштовний) І аккаути як правило не вбивають.
І що значить в лахмітті ритися? Люди самі це писали, тому що хотіли щоби їх прочитали.
Я ж під замок не лізу.
Кілька років тому якимось чином у мене був ввімкнений канал Інтер і там показували звичайну, нічим не цікаву мильну оперу, як зазвичай це буває на цьому каналі. Так от, там головна героїня переписувалася з кимось у коментах до жж. Не зважаючи на те, що адресу було погано видно, я знайшов те жж… Хз, якесь дивне відчуття було))) Наче перенісся у ту мильну оперу